Перша згадка про місцеву церкву села Красів датується 1565 роком. Також відомо, що у XVIII столітті тут вже була дерев’яна церква святої Параскеви, збудована у 1707 році. Біля неї стояла дзвіниця на дубових стовпах під соломою. Всередині дзвіниці було три дзвони. В описі церковного майна від 1805 року зазначено, що однокупольна церква збудована з букового дерева і стоїть на кам’яному фундаменті. Наприкінці XIX століття тодішній парох о. Є. Шухевич писав, що церква всередині була доволі бідною.
У 1894 році під час крайової виставки у Львові з нагоди 100-річчя повстання Тадеуша Костюшка, народний майстер з Гуцульщини Лесь Копчук збудував дерев’яну церкву. Після виставки, за ініціативи отця Шухевича, красівська громада придбала її і перевезла у село. Цей храм зберігся донині.
Дерев’яну церкву встановили у північній частині села, на крутому схилі. Хрестоподібна у плані, вона має три верхи. Стіни вертикально шальовані новими дошками, дахи накриті цинкованою бляхою, фундамент обкладений природним каменем. Особливість цієї церкви полягає у тому, що головний вхід розташований зі сходу, там, де за традицією, має бути вівтар. Ймовірно, що нетрадиційна орієнтація головної осі храму зумовлена специфікою місцевого рельєфу.
У 1896 році церкву святої Параскеви освятив тодішній Митрополит Галицький Сильвестр Сембратович. До 1939 року покровителем храму святої Параскеви була фундація ім. Абрагамовичів зі Львова. Після приходу радянської влади у 1950-х роках церкву замкнуто. Вже у час перебудови 15 квітня 1989 року відбулося її урочисте відкриття. Напередодні події священик о. Богдан Когут увійшов до храму й побачив, що кивот, а ще чаша і корона у ньому через 30 років залишилися неторкані. А всередині чаші були частиці для св. Причастя, які не змінилися, не втратили смаку за десятки років. Цей випадок УГКЦ визнала Євхаристійним чудом.
Також збереглися і деякі ікони зі старої церкви. Зокрема ікона Богородиці Одигітрії, намальована у першій третині XV століття, сьогодні зберігається в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові. У сільській церкві є її репродукція. Також у бічній наві церкви встановлене розп’яття, привезене уродженцем села Іваном Каутою (під час другої світової війни воював на Апеннінському півострові) з Італії. (Джерело)
Інформація з сайту “Дерев’яні церкви західної України”
Карта 1783 року показує в Красові церкву з XVIII ст. в тому ж місці, де сьогодні розташовується дерев’яна церква – згідно з карти “Galizien und Lodomerien (1779–1783) – First Military Survey”.
Майже в усіх шематизмах ХХ ст. пишуть про 1895 рік будівництва збереженої сьогодні дерев’яної церкви, тільки шематизм 1924 року чомусь подає, що церква збудована у 1894 році.
” Місцева церква найраніше згадується у 1565 році. Відомо, що у XVIII ст. тут існувала церква св. Параскеви збудована у 1707 році.
У 1894 році, на краєву виставку у Львові, організовану з нагоди 100-річчя повстання військово-політичного діяча Тадеуша Костюшка, майстер з Гуцульщини Лесь Копчук, збудував дерев’яну церкву, яка після виставки з ініціативи о. Є. Шухевича була куплена красівською громадою і перевезена у село, де стоїть дотепер.
Посвячував її у 1896 році тодішній митрополит Сильвестр Сембратович. Дерев’яна двоярусна дзвіниця знаходиться з півдня від церкви. “
В описі церковного майна від 1805 року зазначено, що однокупольна церква збудована з букового дерева і стоїть на кам’яному фундаменті. Поряд розташовувалася дзвіниця на дубових стовпах.
Ікона Богородиці Одигітрії зі старої красівської церкви, намальована у першій третині XV ст. зберігається у Національному музеї у Львові
| Церква (дер.) | с.Красів | XX ст. | пам’ятка архітектури |
Місцевого значення |
Рішення виконкому Львівської обласної Ради народних депутатів від 13.12.1991 № 671 |
2332 – м |
83 |
