Бурячки Миколая Рея

Наша кухня є нашим голосом, гордістю й виразником культури і цінностей, уявлення про смак, свіжість і красу страв є наслідком багатовікового досвіду, усталених у локальних громадах норм.

Цілком логічно й закономірно, що є кулінарні шедеври, які стали візитівками націй, частиною світової історії .

А території Жидачівського краю наповнені світовою історією, але про це мало хто знає. На жаль у Українському, Європейському та світовому масштабі про нас практично не знають.

.

Яскраві та смачні «БурАчки Рея» «Rea buraczana». Так, так саме того представника роду Реїв, що з Журавно над Дністром, саме польського письменника, поета, політика, музиканта, кухаря – Миколая Рея, якого називають «батьком польської літератури».

 “Бурячки Рея” є справжнім символом переплетення гастрономічної спадщини різних народів на Галицьких землях і, мабуть, одним із тих рецептів, що майже не змінилися з часів епохи Відродження. І щоб краще зрозуміти стиль і характер гастрономічних традицій краю голова ГО « Центр Просвітництва Ініціативи Підприємництва ім.Миколая Рея польської громади Львівщини» Centrum Edukacji Inicjatyw Przedsiębiorczości im.Mikołaja Reja Tatiana Bojko приготувала цвікли за рецептом польського поета та релігійного полеміста епохи Відродження Миколая Рея.

В своєму творі Żywot człowieka poczciwego (Життя порядної людини) Миколай Рей записав рецепт готування цвіклів (а це 1567 рік!!!):

Nuż też ćwikiełki w piec namiotawszy, a dobrze przypiekszy, nadobnie ochędożyć, w talerzyki nakrajać, także w faseczkę ułożyć, chrzanikiem co najdrobniej ukrażawszy przetrząsać, bo będzie długo trwała, także koprem włoskim troszkę przetłukłszy przetrzęsać, a octem pokrapiać, a solą też trochę przesalać, tedy to jest jak osobny przysmak, ani twoje limunie, bo i rosołek barzo smaczny, i sama pani ćwikła, bo już będzie i barzo smaczna i barzo nadobnie pachnęła.

.

Переклад: добре спекти бурячки, почистити від шкірки, накраяти кружальцями, вкласти в бочівку, пересипуючи якнайдрібніше натертим хроном, додати товченого волоського кропу (фенхелю), скропити оцетом і посолити.

Виглядає на те, що цвікли в епоху Відродження різали плястерками і «підмариновували» хроном, оцетом і сіллю, з насінням фенхелю.

І смакували вони, що тоді, що нині. Це й не дивно, адже хрін — це одна із традиційних спецій жидачівського краю, а бурячок — просто любов.

.

Смакуючи «Rea buraczana» розумієш, що гастрономічна спадщина Жидачівського регіону є частиною спільної спадщини не лише України і Польщі, а й людства в цілому, потужним засобом зближення етнічних груп, народів і утвердження їх культурної самобутності.

І в них у тих звичайних бурячках, мов у дзеркалі, можна побачити як відображення минулого, так і тенденції сьогоднішнього дня. А сьогоднішній день,то єдність тилу і фронту та уповання на переможний мир.