Кулінарні традиції кожного народу — це більше, ніж просто страви. Це величезний етнокультурний пласт, який своїм корінням сягає неймовірної глибини, тих витоків, де поряд із піснями та обрядами, особливостями одягу і мови формувався генетичний код нації.
.
Наша кухня є нашим голосом, гордістю й виразником культури і цінностей, уявлення про смак, свіжість і красу страв є наслідком багатовікового досвіду, усталених у локальних громадах норм.
Цілком логічно й закономірно, що є кулінарні шедеври, які стали візитівками націй, частиною світової історії .
А території Жидачівського краю наповнені світовою історією, але про це мало хто знає. Нажаль у Українському, Європейському та світовому масштабі про нас практично не знають.
.
Тож, 13 серпня 2023 року на ІІІ-ому історичному форумі для молоді #Гідні_нащадки_гетьмана_Івана_Виговського», з нагоди відзначення 400-ої річниці отримання статусу міста і Магдебурзького права (містечка) с. Руда (1623р.) та Міжнародного дня молоді у рамках краєзнавчо – просвітницького проекту #Край_ЖИДАЧІВСЬКИЙ: історія, сьогодення, майбутнє» ми говорили не лише про ВИГОВСЬКОГО, а й про ВИЗНАЧНИХ ОСІБ СВІТОВОГО МАСШТАБУ, уродженців жидачівської землі.
Яскравості смаку і кольору нашому форуму додали «БурАчки Рея» «Rea buraczana». Так, так саме того представника роду Реїв, що з Журавно над Дністром, саме польського письменника, поета, політика, музиканта, кухаря – Миколая Рея, якого називають «батьком польської літератури» .
«#БурАчки_Рея» є справжнім символом переплетення гастрономічної спадщини різних народів на Галицьких землях і, мабуть, одним із тих рецептів, що майже не змінилися з часів епохи Відродження. І щоб краще зрозуміти стиль і характер гастрономічних традицій краю голова ГО « Центр Просвітництва Ініціативи Підприємництва ім.Миколая Рея польської громади Львівщини» Centrum Edukacji Inicjatyw Przedsiębiorczości im.Mikołaja RejaTatiana Bojko приготувала цвікли за рецептом польського поета та релігійного полеміста епохи Відродження Миколая Рея.
В своєму творі Żywot człowieka poczciwego (Життя порядної людини) Миколай Рей записав рецепт готування цвіклів (а це 1567 рік!!!):
Nuż też ćwikiełki w piec namiotawszy, a dobrze przypiekszy, nadobnie ochędożyć, w talerzyki nakrajać, także w faseczkę ułożyć, chrzanikiem co najdrobniej ukrażawszy przetrząsać, bo będzie długo trwała, także koprem włoskim troszkę przetłukłszy przetrzęsać, a octem pokrapiać, a solą też trochę przesalać, tedy to jest jak osobny przysmak, ani twoje limunie, bo i rosołek barzo smaczny, i sama pani ćwikła, bo już będzie i barzo smaczna i barzo nadobnie pachnęła.
.
Переклад: добре спекти бурячки, почистити від шкірки, накраяти кружальцями, вкласти в бочівку, пересипуючи якнайдрібніше натертим хроном, додати товченого волоського кропу (фенхелю), скропити оцетом і посолити.
Виглядає на те, що цвікли в епоху Відродження різали плястерками і «підмариновували» хроном, оцетом і сіллю, з насінням фенхелю.
І смакували вони, що тоді, що нині. Це й не дивно, адже хрін — це одна із традиційних спецій жидачівського краю, а бурячок — просто любов.
Смакуючи «Rea buraczana» розумієш, що гастрономічна спадщина Жидачівського регіону є частиною спільної спадщини не лише України і Польщі, а й людства в цілому, потужним засобом зближення етнічних груп, народів і утвердження їх культурної самобутності.
І в них у тих звичайних бурячках, мов у дзеркалі, можна побачити як відображення минулого, так і тенденції сьогоднішнього дня. А сьогоднішній день,то єдність тилу і фронту та уповання на переможний мир.