1. У гості — тільки після дзвінка.
Без попередження приходити не варто. Якщо вас навідали раптово — ви маєте повне право бути в домашньому халаті. Як жартувала одна англійська леді: якщо їй приємна несподівана гостя — вона каже: «О, яке щастя, я щойно повернулася!». Якщо ж ні — «Ой, шкода, я саме збиралася йти геть».
2. Парасоля не сушиться відкритою.
Удома, в офісі чи в гостях її складають і ставлять у спеціальну підставку або на підлогу.
3. Жіноча сумка — не для колін і не для столу.
Маленький клатч можна покласти на стіл, а велику сумку — на спинку стільця або на підлогу. Портфель — лише на підлогу.
4. Пакети з магазинів — не заміна сумці.
Паперові чи поліетиленові пакети годяться лише на час від супермаркету до дому. Постійно носити їх із собою — ознака несмаку.
5. Чоловік не носить жіночу сумку.
Він може допомогти лише донести пальто чи речі до гардеробу.
6. Домашній одяг — не піжама.
Зручні штани, кофта чи кардиган — те, що виглядає охайно. Халат і піжама — для шляху від спальні до ванної і назад.
7. Дитина має мати свою приватність.
Як тільки вона оселяється в окремій кімнаті — привчайтеся стукати перед тим, як зайти. Вона навчить робити так само.
8. Шапки — знімаємо в приміщенні.
А от капелюх чи рукавички залишити можна (за винятком теплих, грубих рукавиць — їх теж слід знімати).
9. Не переборщіть із прикрасами.
У класичному етикеті — не більше 13 елементів (включно з ґудзиками на коштовностях). Кільця — не на рукавичках, браслети — можна. Увечері доречні коштовності. А от дрібні сережки з діамантом — вже не табу навіть удень.
10. Запросив — плати.
«Я вас запрошую» = я оплачую. Якщо жінка запрошує ділового партнера — платить вона. Якщо звучить: «Може, підемо в кафе?» — кожен платить за себе. Якщо чоловік сам пропонує оплату — жінка може прийняти.
11. У ліфт першим заходить чоловік, виходить — той, хто ближче до дверей.
12. У машині найпочесніше місце — позаду водія.
Там сидить жінка. Чоловік — поряд або за нею. Він відкриває їй дверцята і допомагає вийти. У бізнес-середовищі цю норму іноді опускають.
13. Не проголошуйте дієту — мовчки не їжте.
Говорити на весь голос «я на дієті» — моветон. Не хочете їсти — похваліть господиню, але не торкайтеся страви. З алкоголем — те саме. Візьміть келих й просто пригубіть.
14. Теми-табу для ввічливої розмови: політика, релігія, здоров’я, гроші.
На нетактовне запитання типу: «Скільки коштує це плаття?» — посміхніться: «Це подарунок!» або: «Не хотіла б про це говорити».
15. До всіх після 12 років — на «Ви».
Неповага — «тикати» офіціантам чи водіям. У колективі краще тримати офіційність, а на «ти» переходити лише у близькому колі.
16. Плітки — ознака низької культури.
Обговорювати тих, кого немає поруч — неприпустимо. Якщо ви зневажаєте чоловіка чи країну — навіщо тоді з ним або в ній живете?
17. У театрі, кіно, на концерті — до свого місця йдіть обличчям до сидячих.
Першим іде чоловік.
18. Є дев’ять речей, які варто зберігати в таємниці:
вік, статки, домашні негаразди, молитву, рецепти ліків, інтимне життя, подарунки, нагороди та образи.
І наостанок — слова Джека Ніколсона:«Я дуже поважаю хороші манери. Як передати тарілку, не кричати з кімнати в кімнату, стукати перед тим, як зайти, пропустити даму вперед… Усі ці прості речі — це не просто правила, це мова поваги. Вона робить життя кращим. Це не формальність, а зрозуміла для всіх форма турботи».
Ці правила — не про «високий світ».
Вони — про щоденну культуру, що робить нас кращими.
Про взаємну повагу — до себе і до інших.
.
