Ходорівська міська громада.
Невелике місто Ходорів (в минулому – Ходоростав, Ходорів-став) відоме в історії з 1394 року – саме тоді його вперше згадують документи. Як і більшість старовинних поселень, Ходорів розташувався в місці, пристосованому до оборони: в межиріччі вузенького (поки що) Дністра та його притоки Лугу.
Як підказує одна зі старих назв Ходорова, поблизу міста й справді знаходяться кілька великих ставків (Ходорів та Отиневицький на певній відстані від міста), а прото-місто й взагалі розташовувалось на своєрідному острові між ставом та одним з рукавів річки Луг. Вода, а тому й, природно, риба не могли не позначитися на характері поселення: навіть на середньовічній міській печатці було зображення рибалки з сіткою-павуком для риби. Пізніше ця печатка лягла в основу сучасного гербу Ходорова.
Ходорів майже відразу, з перших згадок про нього в документах, був власне містом, містом і лишається. Ще й непростим: ви бачили, який тут 18 років будували і аж у серпні 2018 р. відкрили греко-католицький храм св. Володимира та Ольги? Та бачили, бачили, це ж перша картинка зверху сторінки. Так, суперечки про архітектуру у маленькому місті, навіть не райцентрі – це небуденне явище. Так, хтось порівнює вежі храму з поганками. Але це своєрідна, смілива, цікава споруда, відображення свого часу, часу її творення (а проект народився в останні роки ХХ ст., і шкода, що так запізнився зі стартом) – і вона має право на життя.
Якщо вам навіть після модерністського храму мало сучасної урбаністичної естетики – далеко навіть ходити не треба, візьміть ходорівський м’ясокомбінат. Ну, не треба брати. і ходити. напевно, теж ризиковано, і взагалі це місце великих скорбот – але як, як, ЯК він виглядає?!? Макабрична чорно-червона споруда домінує і принижує. Сміливий хід. Аж два сміливих ходи на місто, в якому й 10 000 жителів не набереться – це вже щось.
Так, ми ж тут ніби про історію. Гаразд. Свого часу археологи дослідили в Ходорові невелике городище ранньослов’янської доби.
З походженням назви міста все прозоро: ім’я Ходор (а.к.а. Федір, він же Теодор) було колись значно популярніше, ніж у наші часи. У місцевих дідичів, Ходорівських, побутувала легенда про прародителей роду, чотирьох братів-княжичів – Данила, Васька, Ванка та Ходора Корчаків, котрі прибули на наші землі з Угорщини.
Народна етимологія працює за принципом трохи скаженого леза Оккама: все зайве (тобто історичне) відрізає безжально, а потім препарує те. що лишилося, на власний хлопський розум. Тому навіть до Вікіпедії потрапила дичина про “ход-о-рів” і ходіння ровами.
До речі, в селі Отиневичі 11 листопада 1837 року народився відомий польський художник середини XIX ст. Артур Ґроттґер. Іменем знаменитого земляка до 1939 року називалась ходорівська гімназія.
В 1436 році поселенню надано німецьке (магдебурзьке) право – віднині воно офіційно стало вільним містом.
В Ходорові був замок – звичайно ж. Від нього не збереглося й сліду. Уроженець Ходорова Ігор Чумак повідомив, що замок колись розташовувався на острові, до якого веде теперішня вул. Замкова (там дотепер стоїть старий костел). Можна проїхати по Замковій, аж поки вона не пірне десь за очеретом у воду ставка, та ніяких руїн, ані потужних, ані хоч якихось, не знайдете. Вже нема.
Старі листівки від 1903 та 1913 років називають “замком” оточений парком палац барона Козіми де Во (Kazim de Vaux), збудований після 1860 р.
Під час Першої світової війни палац був спалений москалями в 1915 р., відбудований в 1932-33 рр. князем Євгеном Любомирським. Споруда збереглася, використовується як один з корпусів лікарні (вул. Б. Хмельницького), включена в перелік пам’яток архітектури місцевого значення, де чомусь датується початком ХХ ст. Парк теж фігурує в місцевому реєстрі.
Зараз Ходорів – місто районного підпорядкування, розташоване за 14 км від Жидачева і за 64 км на південний схід від Львова. Ходорів – важливий залізничний вузол.Це так здавна повелося: тут було чимало підприємств, котрі експортували та транспортували свою продукцію далі. Цукровня велетенська – аксакал ходорівського бізнесу. А ще фабрика з виробів кахлів (керамічної облицювальної плитки для п’єців); фабрика з виробництва олії; горілчаний заводик, який виготовляв також солодкі лікери, меблева фабрика; обладнана за останнім словом тогочасної техніки беконярня (ой, не питайте. Напевно, там робили бекон), яка ескпортувала свою продукцію у великі і пафосні міста; не меш сучасна молочарня – і це ще не рахуючи дрібних слюсарень, пекарень, закладів з переробки риби тощо.
===================================================
Цікаві туристичні об’єкти міста Ходорів
