Культурно-ветеранський проєкт «ВІДНОВА ДЛЯ ВІДНОВИ»

Пам’ятки культурної спадщини України є важливою складовою національної культури, засобом формування суспільної свідомості, дієвим чинником актуалізації національної ідентичності. А нинішні реалії життя спонукають до переосмислення поглядів, виокремлення тих векторів, які спрямовані не лише на збереження людського життя, а й збереження культурної спадщини нації.

.

Повномасштабне російське вторгнення поставило перед Україною низку викликів, серед яких – злам старої системи, перемога і створення сильного, стійкого, креативного та усвідомленого суспільства із спільними і соборними цінностями та сформованою політикою пам’яті.

.

А культурна спадщина є тим потенціалом для відновлення післявоєнної України, а сьогодні є основним ключем для якнайшвидшої реабілітації як цивільних, так і військовослужбовців.

.

Ось, власне сьогодні, 17 березня на території клінічного госпіталю для військовослужбовців Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України «#Моршин – #Прикордонник» відбулась виїзна робоча зустріч по питанню збереження і відновлення тих об’єктів та елементів культурної спадщини, які є на території санаторію. Місія відновити культурну спадщину, щоб вона стосилою снагою відновлювала поранених Захисників і Захисниць та і тих хто повернувся з полону.

.

ВПЕРШЕ в Україні військовослужбовці, ветерани, науковці, державні службовці, студенти, громадські діячі, волонтери розпочинають культурно-ветеранський проєкт «#ВІДНОВА #ДЛЯ #ВІДНОВИ». Тобто ми відновлюватимемо і даватимемо друге життя об’єктам культурної спадщини, щоб відреставровані цінності дарували відновлення і друге життя нашим зболеним, але не зломленим доблесним військовослужбовцям.

.

В Україні збереження культурної спадщини, формування політики пам’яті та підтримка і віднова вояків (сьогодні – це ветеранська політика) – чи не найболючіші питання впродовж багатьох років.

.

І от, на першій робочій виїзні нараді :

.

 керівництво санаторію «#Моршин_Прикордонник»;

 завідувач Сектор Культурної спадщини Стрийської РДА Ольга Боднар ;

 Патик Роксолана, Roxsolana Patyk кандидат мистецтвознавства, професор кафедри менеджменту мистецтва Львівської національної академії мистецтв, вчений секретар західного регіонального науково-мистецького центру Національної академії мистецтв України;

 Патик Остап Володимирович Ostap Patyk – заслужений діяч мистецтв України, доцент кафедри дизайну Національного лісотехнічного університету України, голова правління Благодійна організація «Фонд ім. Володимира Патика» ;

 Оленка Стасюк доцент кафедри архітектури і реставрації, кандидат архітектури, Львівська політехніка;

 директор ТІЦ Стрий Oleksandr Sikora

.

шукали точки дотику і шляхи співпраці, можливості для створення дорожньої карти по реалізації культурно-ветеранського проєкту «#ВІДНОВА_ДЛЯ_ВІДНОВИ».

.

Прийняли рішення розпочати із монументального керамічного панно-бювету санаторію «Пролісок» 1977 р. Степана Качмаря- митця періоду 1950-1990-х років, із своїм особливим розумінням матеріалу та оригінальним монументально-декоративним баченням світу. Художник був активним учасником мистецького життя Львова, а його монументальні керамічні панно і до сьогодні розташовані в державних та приватних інтер’єрах Львова, Трускавця Моршина, Тернополя. Степан Качмар з особливою пристрастю сповідував такі поняття, як художник і суспільство, краса і користь, творчість і потрібність. Важливим для нього було усе, що нас оточує, що несе в собі красу і потрібність як необхідну умову життя цивілізованого суспільства.

.

У монументальних панно Степан Качмар широко застосовував пластичні (як правило високий рельєф у поєднанні з об’ємними елементами), живописно-колористичні прийоми, абстрактні лінії, образотворчу пластичну мову наслідування природи, графічні і фактурні елементи, складні технологічні застосування кольорових емалей та смальти.

.

Мистецькі зрушення 1960-1980-х років безпосередньо вплинули і на художню кераміку. Монументальна кераміка Степана Качмара позначена відмовою від керамічних виробів утилітарного призначення, художник був орієнтований на «елітарну» монументально-декоративну кераміку, нехтуючи її ідеологічним усталеним принципам пластичної концепції.

.

С.Качмар, як художник інтенсивно працював над проблемами середовища – вважав, що коли мова йде про інтер’єри громадських споруд, то мається на увазі не тільки єдність звичних і красивих виробів, це не лише матеріальне поняття це – простір, наповнений взаємовідносинами людей, це єдиний духовний і матеріальний світ. Важливо для художника було не стихійне наповнення інтер’єру, а вирішення загальної теми, пов’язаної із функцією будови загалом. Вибираючи для реалізації проекту матеріал, художник найчастіше звертався до шамотної маси, рідше це був фаянс. Специфіка громадських інтер’єрів дозволяє широко використовувати ці матеріали. Можна навести безліч прикладів будівель, де в інтер’єрі всі декоративні керамічні елементи повністю відповідають функціональним завданням, зокрема декоративне вирішення інтер’єру бювету санаторію «Моршин Прикордонник» в м. Моршин – це складне сполучення архітектури, конструкції, простору, масштабу, пропорцій, ритму, кольору, спрямоване на виявлення основної ідеї естетики мистецтва і максимально відповідає функції приміщення.

.

Пан Степан завжди вважав, що завданням мистецтва кераміки є не фіксація подій, а філософсько-естетичне осмислення зображуваного, інтерпретація процесів і явищ через систему художніх образів – все це створює атмосферу естетики, атмосферу що здатна захопити почуття і розум, а отже – виховати людину!

.

А тепер у керамічного панно буде місія – «працювати» на віднову духу і сили військовослужбовців, буди життєдайним джерелом у відновленні ментального здоров’я ветеранів і цивільних.

.

Сьогодні кожен з учасників виїзної зустрічі розуміє, що в умовах жорсткого часу, відновлення культури – це не деталь віднови, а її стовбур, який має із моцного кореня пустити новий сокорух та випустити нову зелену крону, кольору пікселя.

.

ТРИМАЙМОСЯ, ВІДРОДЖУЙМОСЯ, ВІДНОВЛЮЙМОСЯ І ТРИМАЙМО СТРІЙ УКРЇНСТВА РАЗОМ.

.