Скажи, чим ти харчуєшся, і я скажу, хто ти. Якщо страви твоїх предків називалися «борщ», «деруни», «галушки», «вареники», «узвар», то ти українського роду. Родинні рецепти, як у нас кажуть переписи, передавалися від пращурів нащадкам, вони є частиною генетичного коду, носієм історичної пам’яті кожної родини, а, отже, кожного народу, наших близьких чи далеких сусідів по планеті.
.
Отакою стравою роду, для мене є «засипана капуста», або як у нас в Облазниці Гніздичівська ОТГ кажуть «густа капуста». Її фантастично готувала моя бабуся #Роїк_Анна..
Старалась і я нині відтворити страву роду… , а ще й сьогоднішнє сонечко дозволило її смакувати на дворі..
А знаєте до тої «густої капусточки» моя бабця готувала смачнезну цибульку, а ще пекла неймовірно смачні пироги, як у нас кажуть – на дні печЕні ( бо печені на дні печі). А ті пироги, то звичайне прісне тісто, а начинкою до пирогів були: або бульба, або фасоля, або боби, але як все так ладнезно смакувало…..
А чому? Бо роблене все з душею, бо приправлене молитвами, бо обласкане піснею, бо печене на дровах у п’єці, бо густа капусточка «упрівала» у брайтурі..
І моя «засипана капусточка», теж нині «упрівала» у брайтурі і я теж приготувала зажарену цибульку із шпундероком..
Чого лише один запах вартує, з котрого відразу ж можна залюбитися краю у країну..
І ось, у чому наша сила – у зв’язку із предками, у черпанні водиці із тої криниці родової пам’яті..
Дякую Богу і ЗСУ за можливість цінувати своє і смакувати своє!
