Широкомасштабне вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 р., поставило під загрозу величезний пласт культурної спадщини нашої держави. І аби зміцнити потенціал України у сфері відновлення та захисту її культурної скарбниці Сектор Культурної спадщини Стрийської РДА розширює та зміцнює партнерства.
.
Сьогодні, 6 лютого 2024 відбулась робоча зустріч із Volodymyr Khanas начальником управління культури та розвитку туризму Дрогобицької міської ради, #Іриною_Партикою, головним спеціалістом відділ туризму, промоції та креативних індустрій, #Галиною_Луцькою, головним спеціаліст з питань охорони культурної спадщини та Oleksandr Sikora директором ТІЦ СТРИЙ.
Мета зустрічі напрацювання спільних проектів, щоб поглиблювати бажання берегти та примножувати наше надбання для наступних поколінь, щоб закохувати у наш край, щоб наповнювати нашу незламність нашими непорушними цінностями.
.
А ще ми нині отримали неймовірну можливість відвідати два відділи Музею «Дрогобиччина» директор, Алла Гладун..
У відділі сакрального мистецтва Галерея сучасного мистецтва Дрогобицької дитячої художньої школи оглянули виставку українського кобзаря, бандуриста та лірника, лідера гурту «Хорея Козацька», Заслуженого артиста України, Народного артиста України та воїна ЗСУ — Тараса Компаніченка «Трипілля: джерело натхнення», на якій представлені унікальні експонати трипільської культури — археологічні знахідки предметів побуту тисячолітньої давнини. Збережені та реставровані керамічні артефакти представляє громадська спілка «Народний музей України». Окрім прадавніх експонатів виставку доповнюють мистецькі роботи учнів Дрогобицької дитячої художньої школи, які відображають побут та звичаї українського народу.
.
А у відділі європейського мистецтва ознайомились із автентичним стінописом відомого письменника і художника Бруно Шульца та колекцією графа Лянцкоронського, віце-президента Організації Культурної Оборони в Галичині, радника цісаря Франца-Йосифа, археолога, мандрівника, історика мистецтва, досконалого знавця італійського ренесансу. Кароль Лянцкоронський був не лише графом, власником маєтків у Східній Галичині (Розділ, Комарно, Ягельниця) та Царстві Польському та Штирії.
.
ОТОЖ, трохи історії про палац Жевуських-Лянцкоронських у Роздолі Стрийського району – будівля із багатовіковою історією, є не лише архітектурним шедевром, але й символом національної спадщини. Нагадую, що у червні 2023 року Фонд держмайна продав на приватизаційному аукціоні за 20 мільйонів гривень палац Жевуських-Лянцкоронських. Інвестор та власник палацу Ігор Ліскі.Перший величезний палац на цій території з’явився у середині XVIII століття і належав роду Жевуських. У ньому зберігалася презентабельна на той час колекція живопису. Стіни прикрашала дорога зброя, а креденси – цінний китайський та західноєвропейський фарфор. Срібло й дорогі тканини доповнювали багатство маєтку.
.
Після Жевуських маєток перейшов у власність Лянцкоронських, які володіли ним до 1939 року. Наприкінці XIX століття у палаці вже був власний водогін. Згодом з’явилося електричне освітлення виробництва німецької компанії «Siemens&Halske», телефон та інші технічні новинки. Навколо розбили парк площею понад сім гектарів. Відомо, що його почали закладати ще на початку ХVІІІ століття. На території парку були чотири оранжереї, де вирощували екзотичні рослини.
У палаці розміщувалась одна з найбагатших бібліотек того часу, що налічувала 20 000 томів. Деякі датуються XIV століттям. Також у сімейному архіві зберігалися листи короля Станіслава Августа та національного героя Тадеуша Костюшка.
.
Ще у Роздолі зберігалися 120 000 фотографій із зображеннями мабуть усіх творів епохи Відродження. Це були знімки, зроблені в музеях та приватних колекціях по всьому світу. Дехто вважає, що за цими знімками можна було би прослідкувати, які твори мистецтва назавжди втрачені. У 1929 році Лянцкоронський передав половину цієї колекції Польській бібліотеці.
Загалом же, уся колекція Лянцкоронських, у тому числі колекція у Відні, була настільки великою, що конкурувала з колекцією самого імператора Франца Йосифа! Крім Роздолу, Лянцкоронський володів палацами у Комарному, Ягельниці та Відні.
.
У вересні 1914 року, перед тим, як лінія фронту підійшла до міста, місцеві жителі пограбували палац, частина бібліотеки та деякі речі зникли. Напередодні Другої світової війни син графа Антоній Лянцкоронський вивіз найцінніші речі до віденського палацу. Австрія планувала бути нейтральною і там здавалося безпечніше. Проте вона впала першою і була долучена до Рейху. У 1939 році гестапо реквізувало віденську колекцію Лянцкоронських. Найкращі полотна планувалося передати до збірок Гітлера та Герінґа. Але вже 1945 року Борман наказав знищити всю колекцію, яку перевезли у покинуті штольні біля Зальцбурґа. Тільки завдяки унтер-офіцеру, австріяку за національністю, вона вціліла. Цікаво, що схожий сюжет прослідковується у художньому фільмі «Мисливці за скарбами» Джорджа Клуні.
.
Після війни Антоній Лянцкоронський при допомозі свого шкільного товариша князя Ліхтенштейна перевіз врятовану збірку до Швейцарії у замок Гогенемс. Деякі полотна, серед них і роботи знаменитих італійців Мазаччо та Учелло, спадкоємці продали до найвідоміших музеїв Європи та США. У 1994 році остання з Лянцкоронських графиня Кароліна подарувала родинні збірки до польських музеїв – Королівського замку у Варшаві та Вавелю у Кракові.
.
З приходом совєтів найцінніші предмети старовини вивезли до Ермітажу. Те, що лишилося, розійшлося по музеях. Частина – до Одеського археологічного музею, до історичного музею Дрогобича й музейних колекцій замку в Олеську. Більша частина документів родини Лянцкоронських зберігається у Центральному державному історичному архіві Львова. Наприкінці 30-х років ХХ ст. документи родини Лянцкоронських були передані до Державного архіву міста Львова, на базі якого у 1939 році виник Львівський обласний державний архів.
.
Граф Кароль Лянцкоронський, як нащадок шляхетного польського роду, який жив і на землях Стрийського району, здобув серед української спільноти пошану доброго господаря, мецената, його пам’ятають як письменника, колекціонера та мистецтвознавця. Він сприяв розвитку господарства нашого краю, будував школи і храми, підтримував талановитих митців і допомагав знедоленим. Прикрашав українську землю, яку вважав своєю рідною, мистецькими та архітектурними пам’ятками, садово-парковими ансамблями..
Відомості про графа Кароля Лянцкоронського не тільки успішного підприємця, а як про мецената культурного розвитку краю мають виступати як ресурс туристичної привабливості не лише Стрийського району, а й всієї Східної Галичини..
Дякуємо товариству із Дрогобича за зустріч, за напрацювання спільних моментів у сфері культурної спадщини та туризму, за екскурсію містом та відвідування волонтерського центру, що діє у Народному домі ім. Івана Франка.Тримаймо стрій українства разом..
