24-ого лютого 2022 скувало і наповнило люттю серця кожного українця… Але життя триває, триває єдиний фронт, триває наповнення духу українством: красою, мальовничістю та історією краю.
називають
“турківська вісімка”. Поруч протікає річка Стрий, а навколишні пейзажі красиві у будь-яку пору року, але восени – по-особливому.
Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі»- це батьківщина Івана Франка, цікава стежка в лісі із вирізьбленими фігурами персонажів із його творів, музей і садиба Франка.
11-15 липня 1944 року неподалік Сприні, на межі з сусіднім селом Недільна під охороною відділів УПА відбулися Установчі збори Української Головної Визвольної Ради. Ця подія ввійшла в історію національно-визвольної боротьби як Великий збір УГВР.Українська головна визвольна рада (УГВР) — орган політичного керівництва українським визвольним рухом, який оголосив себе «верховним органом українського народу в його революційно-визвольній боротьбі» (Тимчасовий устрій УГВР), утворений в Україні наприкінці Другої світової війни з ініціативи УПА й ОУН(б).
Саме на лісничівці поблизу гірського села Сприня у липні 1944 року на Президентом УГВР було обрано уродженця Полтавщини Кирила Осьмака.
Самбір має древню історію –це чистеньке затишне містечко з недорогими кав’ярнями, вулиці якого майже завжди заповнені туристами, за архітектурою старої частини нагадує типове австро-угорське містечко кінця 19ст.. Невеличкі різнокольорові будиночки архітектури початку століття прикрашають місто. В його центрі розташовані Ратуша та головна площа, які наповнюють місто атмосферою європейського середньовіччя та органною музикою.
Ратуша 1606 р. – скульптурна пам’ятка епохи Ренесансу, одна з найгарніших в Україні;
монастирський костел св. Станіслава 18 ст. в стилі бароко та органний зал;
монастир Бернардинців 1751 року;
єзуїтська колегія 18 ст., яку закінчили багато видатних людей, наразі це училище культури;
церква Різдва Пресвятої Богородиці – греко-католицька церква є візитівкою Самбора, завдяки Чудотворній іконі Самборської Богородиці та мощам святого Валентина;
оборонний костел Іоанна Хрестителя 1530 року;
вілли та будиночки на вулиці Шопена, Мазепи, Хмельницького, Вузька, Стебельського;
військовий госпіталь – частина монастиря Бригідок, збудованого в XVII столітті;
пам’ятники Богдану Хмельницькому, Лесю Курбасу, Івану Франку, Андрію Чайковському, жертвам сталінських репресій та тоталітаризму.
Найдавніший в Галичині оборонний Лаврівський Василіанський монастирський комплекс, церква св. Онуфрія 17 ст., поховання князя Лева – засновника міста Львова, фрески 15 ст. Головною спорудою комплексу є храм св. Онуфрія XIII століття, який, очевидно, заснував Лев Данилович. В церкві збереглися фрагменти фресок, датованих XV століттям.У монастирському некрополі ховали митрополитів, єпископів та шляхтичів-жертводавців. Одна із найстаріших споруд комплексу – дзвіниця, побудована за княжих часів, була свого часу частиною оборонних фортифікацій.У монастирі діяли архів й одна з найбагатших у Галичині бібліотек. Тут, зокрема, зберігалися грамоти князя Лева і польських королів, писані золотом рукописи, грамоти гетьманів і владик, стародруки XVI—XVII ст.У 1939 архів і бібліотеку Лаврова знищили енкаведисти. Місцеві мешканці змогли сховати лише деякі ікони. У 1941-му монастир був казармою для радянського гарнізону, після війни – інтернатом.
1990 року церкву Святого Онуфрія передали місцевій парафії УГКЦ, а у 1994-му відновили монастир. 2011 року до Лаврівського монастиря повернули мощі св. Онуфрія.
Уперше місто згадується як Самбір у Воскресенському літописі у 1071 році.Місто розташоване на річці Дністер і є своєрідними воротами українських Карпат — біля нього починаються Верхньодністровські Бескиди. Також біля Старого Самбора є гора, що зветься Римською, — можливо, ця назва походить ще від римлян-купців, які приїздили сюди по сіль. Поблизу міста розташована вітрова електростанція — одна з найпотужніших в Україні.
Костел святого Миколая
Церква святого Миколая
Єврейське кладбище (кіркут)
Старосамбірська синагога
Свого часу це був модний курорт, а сьогодні – це маленьке село – воротами Турківщини і бойківського регіону, лежить у вузькій долині річки Ясениця серед гірських хребтів. Разом з урочищем «Підзамче» вони утворюють природні ворота на в’їзді до поселення. Крім карпатських краєвидів, у Розлучі є унікальний неоготичний дерев’яний костел св. Франциска – це забутий шедевр дерев’яної архітектури Карпат,з відносно добре збереженим інтер’єром та справжню бойківську дерев’яну церкву.
Явора — гірське село, розташоване на березі річки Стрий в Східних Бескидах, на трасі Ужгород-Самбір. Засноване в XIII столітті як одне з сіл, що були прикордонними заставами, з метою охорони стародавнього «Руського шляху» — древнього торгового шляху, що проходив по долині р. Стрий і з’єднував давню Угорщину з Руссю (звідси й назва шляху). Тут знаходяться традиційні місця проживання бойків, які вважаються однією з гілок племені білих хорватів. А ще тут діє Явірська ГЕС — мала гідроелектростанція .
Неофіційна столиця бойківського регіону – серце Бойківського краю. Етнічна група бойків проживала тут ще з княжих часів. Перша згадка про Турку з’являється у 1431.
Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії
Церква Успення Пресвятої Богородиці
Церква святого Миколая
Церква перенесення мощів святого Миколая
Синагога Темпль
Кар’єр у м Турка.
Народний музей «Бойківщина», м.Турка
Пам’ятки природи
Витік річки Сян
«Довбушева криниця» у с. Розлучі
Гора Лиса (689 м)
Франкова криниця «Під липою» у с Вовче
Витік р. Дністра в урочищі «Старе поле» у с. Вовче, на південно-західному схилі Розлуцького хребта, на висоті 760 м.
Гора Розлуч (933 м)
Гора Пікуй (1408 м)
Місто вперше згадується в угорських документах під 1399 р. Його назва походить від слів “перетин”, тобто перетин доріг, або ж має значення “земля пана Перечі”.До XVIII ст. Перечин був дуже бідним селом, тут часто діяли загони опришків. Поселенню пощастило в 1890-х роках — тоді через нього пролягла гілка залізниці. Де залізниця — там промисловість: невдовзі тут відкрився тартак, на якому виготовляли шпали.
Краєзнавчий музей Перечина
Римо-католицький храм св. Августина (1906 р.);
Дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці;
Сироварня «Перечинська Мануфактура».
Хресна дорога та пам’ятки природи передмість Перечина
Лавандова гора
Єдиний на всю Європу пам’ятник поштарю -Федору Фекеті;
Міні-скульптура Жабки, що сидить поряд на камені на площі.
Невеличке село Поляна — справжній бальнеологічний курорт, який дивує гостей чистим повітрям, фантастичними краєвидами Карпат, що так і просяться на фото, та цілющими водами.
Михайлівська церква, дерев’яна (1588); м. Свалява
Церква, дерев’яна; с. Уклин
Історичний музей, м. Свалява, вул. Головна, 18
Свалявський краєзнавчий музей, м. Свалява, вул. Шевченка, 4
Церква (1868), с. Солочин
Місто на мінеральних джерелах і є своя особливість: Свалявська долина оточена гірськими хребтами, що захищають місто від північних вітрів, а з південної сторони сонце окутує його своїм теплом. Саме тому погода у Сваляві завжди сприяє відпочинку та оздоровленню.
Перша згадка про місто датується 1263 роком. Назва походить від солі (давня назва містечка – Сольва). Сьогодні містечко відоме як бальнеологічний курорт – тобто курорт, де лікують мінеральними водами. Науковці дослідили, що вік мінеральної води Сваляви сягає 65 млн. років! Зараз з цих джерел розливають воду «Лужанська – 7», «Поляна Купель» і «Поляна Квасова». Більша частина цієї води продається в країни Євросоюзу. При цьому якість свалявської мінеральної води не гірша від широковідомих французьких, кавказьких і чеських мінеральних джерел.
Село до 1946 р. мало назву Нижні Верецьки. Його назва походить від особливостей місцевості, в якій воно розташоване — серед гір, які раніше називалися “веретками”. Тому й назване воно було Нижні Верецьки. Розташоване у високогір’ї Карпат, на південних схилах Вододільного хребтаміж Верецьким та Абранським перевалами у мальовничій улоговині і оточений довкруги Бескидами .
Сможе є старовинним село, яке відоме ще з 1553 р. Навіть містечком встигло побувати: за привілеєм польського короля Августа ІІ від 24 жовтня 1760 р. Сможе отримало магдебургію та герб. Герб Сможе Нижнього датується 1760 роком, на якому зображено рицарський хрест на полі, а над ним золота зірка між літерами “S.N.”.
Місто Сколе – одне з найбільш вітряних населених місць в карпатському регіоні і має свою унікальну історію, яка пов’язана з формуванням української держави та часами Київської Русі і Галицько-Волинського князівства. Вперше місто Сколе в історичних документах згадується в 1397 році. У 1397 році поселення отримало Магдебурзьке прав.
Палац Гредлів
Церква Святої Параскеви
Костел Семи Скорбот Діви Марії
Віковий платан
Вілли сколівських магнатів
Павлів потік
Хребет Парашка
Водоспад на річці Кам’янка
Журавлине або Мертве озеро
Пам’ятник трембітарям.
