Дротар – забута професія. Однак свого часу була дуже популярна. Дротареві давали скріпити тріснутий глиняний посуд. Він його обплітав у так звану сітку. Також дротар виготовляв клітки для тварин, пастки для гризунів, сита і черпаки.
.
Крім виготовлення нових виробів дротарі займалися і ремонтом.
Повсюдне поширення керамічного та глиняного посуду породжувало попит на майстрів, які зуміли б зміцнити та відремонтувати такий посуд. Обережні господині не викидали тріснутий глечик або розбитий дзбан, а ретельно збирали все до найменшого черепочка і чекали коли на дорозі з’явиться дротар з мотком дроту в руках і весело прокричить: «Каструлі, миски з дроту плести?»
Дротарі були веселої вдачі й під час своєї роботи веселили домівників різними примовками, байками, співом, а деякі навіть ворожили господині на розбитому горщику. А в сільській місцевості, до будинку, де ночував дротар, увечері сходилися односельці, щоб почути щось цікаве. Адже дротар, ходячи від села до села, знав усе, чого не могли знати прості люди.
Дротарі не тільки ремонтували посуд, а і розказували новини – що, де, коли трапилось, адже у кожному селі ділились з ними, як столом, так і інформацією. Де хто пішов у засвіти, який урожай, ціни на зерно, на мед, на борошно, хто як справляється з тлею, кого заміж зібрали, а де файна дівчина підросла – усе про все знали дротарі – тому і чекали на них радо на кожному обійсті. Ось такі собі репортери з дротами ходили колись українськими дорогами.
Минуло зовсім небагато часу з тієї пори, коли кожна родина ретельно зберігала речі, якими користувалася в побуті. У кожному українському селі були люди, які ткали на ткацьких верстатах, шили одяг, оздоблювали його вишивкою, ліпили горщики, займались теслярством, ковальством тощо.
Додам, що профорієнтаційно – просвітницький проєкт з актуалізації культурної спадщини #MozhlyvostiUA скерований на:
переосмислення культурної спадщини, посилення людського потенціалу у сфері збереження і промоції культурної спадщини Стрийщини і в цілому України;
використання ресурсу культурної спадщини для розвитку і зміцнення сучасної української ідентичності та європейського цивілізаційного вибору України; покращення профорієнтаційних компетенцій учнів і студентів, організаційного потенціалу;
використання ресурсу культурної спадщини для забезпечення створення безбар’єрного простору та підтримки ментального здоров’я ;
сфокусованість громадської активності по створенню інклюзивного середовища;
охорона і ревіталізація культурної спадщини Стрийського району;
посилення ролі громадських організацій у формуванні місцевого і всеукраїнського середовища збереження культурних ландшафтів та їхнього розмаїття;
реалізація інноваційних проектів з охорони та актуальної інтерпретації культурної спадщини;
перспектива співпраці та підтримки студентів за спеціальністю агентів з організації туризму;
організацію промоції об’єктів культурної спадщини, як туристичних магнітів краю;
Отож, у музеї #8училища можна оглянути міцно обплетені дротом тріснуті глиняні горщики та горнята. Така посудина заповнювалась молоком і через декілька днів тріщинки, як не було, але дроти залишались назавжди.
Цікаво, що ремесло – дротарі шановані були не лише в Україні, а й у всіх європейських країнах, а ось у словацькому місті Турзовці, що у гірському масиві Словацько-Моравських Карпат знаходиться ЄДИНИЙ у світі пам’ятник людям-дротарям, які подорожували з мішурою та дротом по всьому світу. Пам’ятник відкрито в 1998 році до 400-річчя заснування Турзовки. Бронзова статуя зображує дротаря з помічником, учня – вогнепальника. Дротар “в повній комплектації”. На спині у нього дерев’яний навіс з листовим металом, дротом, шипами, а на плечі накинута шкіряна сумка для особистих речей. На плечах накинута блузка, на голові капелюх, у руці дерев’яна палиця. Помічник також має балдахін, капелюх і тримає зав’язаний вузол у правій руці. У нижній частині пам’ятника влучний напис – «В ім’я дідів Мікулаша Окуляра та Яна Штерки, а також інших тубільців, що мандрували світом за хлібом». Ще є маленька ящірка біля ніг майстра та баночки. Статуя розміщена на круглому цоколі з кубів. Автор скульптури, Мірослав Ціпар також походить з околиць Турзовки .
.
ЄДНАЙМОСЬ у відновлені забутих ремесл та ТРИМАЙМО СТРІЙ УКРАЇНСТВА РАЗОМ