Пам`ятник письменнику, громадському діячу і священику Миколі Устияновичу, який проживав у Славському.
Встановлений з ініціативи настоятеля Успенської церкви отця Андрія Петрішіча, на території Церкви Успіння Пресвятої Богородиці.
Микола Леонтійович Устиянович (7 грудня 1811, м. Миколаїв — 3 листопада 1885, м. Сучава) — український письменник, священник, громадський діяч, один із провідних представників національного відродження в Галичині XIX століття.
Біографія
Народився у місті Миколаїв на Львівщині в родині бурмистра. Навчався у Львівській духовній семінарії та Львівському університеті. Після висвячення служив священником у селах Вовків і Славське, а з 1870 року — у місті Сучава (нині Румунія), де також був Чернівецьким деканом.
Устиянович був активним учасником культурного та громадського життя. У 1848 році став одним із ініціаторів Собору руських учених у Львові, виступаючи за єдність українських земель і розвиток літератури на народній мові. У 1861–1866 роках був депутатом Галицького сейму, а в 1868 році — співзасновником товариства «Просвіта».
Творчість
Літературна спадщина Устияновича налічує близько 80 поезій, кілька повістей, байок та статей. Його творчість відзначається романтизмом, патріотизмом і глибоким знанням фольклору. Вірші «Верховино, світку ти наш» та «Гей, браття опришки» стали народними піснями. Серед прозових творів вирізняються повісті «Старий Єфрем», «Месть верховинця» та «Страсний четвер», які зображують життя селян та опришків.
Микола Устиянович був одружений з Анною Плешкевич (Устиянович). Подружжя виховувало 7 дітей. Один з синів сім’ї Устияновичів ‒ Корнило Устиянович ‒ відомий художник, поет, письменник, громадський діяч.
Помер Микола Устиянович 3 листопада 1885 року в Сучаві. Іван Франко назвав його «одним із перших будителів нашого народного духу».
Пісня на вірш М.Устияновича “Верховино, світку ти наш”
Сувеніри на згадку. магніт з QR кодом
Пам’ятник Миколі Устияновичу купити № 2426
Церква Успіння Пресвятої Богородиці
