23 вересня 2023 року стартував Всеукраїнський тур церквами України «МОЛИТОВНИЙ ПОСТУП УКРАЇНОЮ – «НЕПОРУШНА СТІНА УКРАЇНИ».
Саме, 23 вересня 4 -метровий мозаїчний образ Богородиці Оранти, який складається із 7 тисяч фотокарток, 7 тисяч реальних історій захисників, волонтерів, медиків, діячів культури, освітян, електриків, рятувальників, державників, представників ЗМІ, бізнесменів, спортсменів, дипломатів, іноземних партнерів – всіх хто боронить нашу землю, свободу, демократію та мир в усьому світі ПЕРЕВЕЗЕНО із столиці нашої НЕЗЛАМНОЇ УКРАЇНИ із Національного музею народної архітектури і побуту України до ЛЬВОВА до церкви Покрови Пресвятої Богородиці, яка знаходиться на території Львівський державний університет безпеки життєдіяльності24 лютого 2023 року до річниці героїчного спротиву України у війні з росією Секретарем Митрополії Православної Церкви України Віталій Даньчак відбулось освячення мозаїчного образу Богородиці Оранти. Ініціатори проекту: Міжнародний жіночий рух “За сімейні цінності”, Міністерство молоді та спорту України.Партнери проекту: Уповноважений Президента України з питань волонтерської діяльності, Міністерство оборони України, Національний заповідник «Софія Київська», АкордБанк, NAVI.Метою Всеукраїнського туру церквами України «МОЛИТОВНИЙ ПОСТУП УКРАЇНОЮ – «НЕПОРУШНА СТІНА УКРАЇНИ» є об’єднати всі області України у НЕПОРУШНІЙ, заступницькій молитві Богородиці, у утвердженні СИЛИ НЕЗЛАМНОСТІ ДУХУ українців та вдячності ВСІМ хто стоїть непорушною стіною за волю, незалежність, територіальну цілісність країни, за ПЕРЕМОЖНИЙ МИР в Україні.Вагомо, що саме із Львівщини розпочинається Всеукраїнський тур церквами України «МОЛИТОВНИЙ ПОСТУП УКРАЇНОЮ – «НЕПОРУШНА СТІНА УКРАЇНИ», адже від початку війни Львівщина перетворилася на гуманітарний хаб. За цей час в області знайшли прихисток понад 500 тисяч людей, ще 1,6 мільйонів українців виїхали через територію Львівської області за кордон.Вагомо, що саме з церкви Покрови Пресвятої Богородиці, що на території Львівського державного університету безпеки життєдіяльності розпочинається Всеукраїнський чин урочистого вшанування мозаїчного образу Богородиці Оранти.Історія Львівського університету безпеки життєдіяльності розпочала із 1947 року, а нині – це навчальний заклад України, який здійснює підготовку фахівців, що працюють в галузі безпеки людини у всіх її сферах. Це інформаційна і транспортна безпека, пожежна і техногенна безпека, екологія, безпека охорони здоров’я, соціального забезпечення та охорона навколишнього середовища, охорона праці, це питання відновлення психічних можливостей, що були втрачені внаслідок переживання екстремальних подій та посттравматична реабілітація.Як бачимо Львівський університет безпеки життєдіяльності – історія єдності безпеки життєдіяльності, це символ нинішньої непорушності країни і це потужна історія, адже монументальна ідея створення розпочинається із середини XIX століття, як австрійський Будинок військових інвалідів.Корпус споруд Будинку військових інвалідів належить до найкращих взірців віденських запозичень в історії архітектури Львова і є пам’яткою архітектури місцевого значення охоронний № 1280 (ID 46-101-0611. Триповерхова будівля призначалася для розміщення та утримання на пансіоні п’ятсот військових інвалідів. Центральна частина будови — для офіцерів, обидва крила — для молодших офіцерів та солдат. У чотирьох вежах, в центральній частині будівлі, розміщувалось помешкання генерал-коменданта, тут знаходилась і його канцелярія. Одне крило будинку було адаптоване до військового госпіталю, як філії гарнізонного.Доповненням до монументальної споруди Будинку інвалідів, що має характер середньовічних італійських палаццо, є оздоблена багатим декором каплиця з візантійсько-грецькими формами, яка міститься за будинком. Каплицю побудовано в 1855—1863 роках у комплексі з головним корпусом. До наших днів, на жаль, не збереглись скульптурні елементи оздоби. При вході до каплиці обабіч парадних сходів, стояли чотири величні скульптури: Віри і Релігії та двох апостолів св. Петра і св. Павла. Над брамою містилося Розп’яття. Всередині каплиці за документальними відомостями знаходилися 12 скульптур святих. Не збереглись також хори і розпис.З 1939 року будівля каплиці зазнала руйнувань, її використовували не за призначенням. Тривалий час в ній розміщувався речовий склад. Художній розпис на стінах був брутально забілений, ліпнина та барельєфи понівечені, демонтовано хрест на куполі.У квітні 1993 року розпочали відновлення каплиці, відновивши у травні хрести на дахах, відновлено покриття дахів. Силами курсантів, працівників було реставровано ліпнину, встановлено іконостас. Каплицю було передано ПЦУ і 11 жовтня 1998 року за участі особового складу інституту митрополит Львівський та Сокальський Андрій її освятив на церкву Покрови Пресвятої Богородиці. Богослужіння проходять кожної неділі та у святкові дні
І саме у церкві Покрови Пресвятої Богородиці знаходитиметься 4 -метровий мозаїчний образ Богородиці Оранти, до якого молитовно приходитимуть українці, а 11 жовтня о 10.00 год з нагоди 25-річчя освячення церкви Покрови відбудеться Архиєрейська Служба Божа та чин урочистого вшанування мозаїчного образу Богородиці Оранти.Горджусь, що серед 7 тисяч фотокарток, з яких складається зображення Оранти є фотографії волонтерів із Стрийський районний гуманітарний штаб “Клаптик Надії”
Дякую Nataliia Fedorchuk голові Міжнародний жіночий рух “За сімейні цінності” за співпрацю і довіру в організації Всеукраїнський тур церквами України «МОЛИТОВНИЙ ПОСТУП УКРАЇНОЮ – «НЕПОРУШНА СТІНА УКРАЇНИ» на Львівщині.Дякую координаторам Молодіжна рада Стрийщини Анастасія Боднар, Юлія Стаднишин, Святослав Тиндик за допомогу у перевезенні інсталяції Оранти.Дякую завідувачу експозиційного відділу Національного музею побуту і архітектури України #Анатолію_Борейко за допомогу.Дякую меценатам Іван Чепіль, родині Ірина Тиндик та Орест Тиндик, #Олександру_Чернову та Зоряна Ридош, Тимофій Романчак, Роман Журавський, що допомогли закупити дизпаливо для поїздки.Дякую донечці Марічка Мельникк, за неймовірно смачний сніданок для нашої делегації.Дякую чоловікові Володимир Боднар за перевезення інсталяції Оранти з Києва до Львова.Дякую – митрофорному протоієрею , настоятелю церкви Покрови Пресвятої Богородиці, доценту кафедри богослов’я та філософії Львівської православної богословської академії, кандидату наук з богослів’я Roman Velykyi Роман Великий за сприяння і організацію монтування інсталяції Оранти у церкві.Дякую @читачі ВСІМ, хто підтримував нашу поїздку молитовно.
Для довідки:
Оранта, світоносна покровителька Києва.Унікальна ікона Богородиці-Оранти найбільш відома завдяки її чудесній мозаїці, яка впродовж понад 1000 років прикрашає центральний храм нашої країни – Софійський собор у Києві. Сама по собі ця мозаїка є неповторною під багатьма оглядами. Постать Богородиці висотою близько шести метрів. Проте, насправді видається дещо меншою, оскільки зображення виконане на увігнутій поверхні над святилищем. Втім, усі пропорції точно розраховані, то ж постать Богородиці виглядає гармонійною і довершеною. З різних точок Богородиця виглядає по-різному: вона то робить крок назустріч тому, хто переступає поріг храм, то неначе сидить на невидимому троні для тих, хто споглядає Її, то стоїть і прямо дивиться в очі.
Історія Будинку інвалідів.Будівля, в якій розташовано Львівський державний університет безпеки життєдіяльності була зведена в середині XIX століття за розпорядженням австрійського імператора Франца Йосифа I, на виділені ним кошти та за сприяння його генерал-ад’ютанта графа Ґрюнера.
28 лютого 1851 під час урочистого перебування цісаря Австрійської імперії у Львові, представники міста подали прохання про зведення Будинку військових інвалідів для вояків Галичини, скалічених у боях, аби вони могли отримати гідне життя на власній землі. Імператор задовольнив це прохання і звелів, щоби будову звели за планом відомого архітектора Теофіла Гансена і коштом 700 тис. золотих ринських.
На пропозицію бургомістра Львова Кароля Ґьопфлінґена-Берґендорфа, міська влада для будівництва монументального комплексу разом із каплицею виділила ділянку на фільварку Піліховського, поблизу шляху, що веде до підніжжя Кортумової гори (нині вул. Клепарівська, 35) площею 1251 кв. сажень, ціною 11 406 золотих ринських і 40 крейцерів. Скликана з цього приводу рада столичного міста Львова подарувало для будівництва Будинку інвалідів згадану міську ділянку з дубовим лісом і надала безкоштовно для використання міську цегельню.
Будинок інвалідів запроектував Теофіл ван Гансен в аркадному стилі (Rundbogenstil), з фасадами, зведеними зі звичайної цегли (за кольором поділеній на жовті і червоні смуги). Під керівництвом Едмунда Келера будівельні роботи розпочались у 1855 році і завершилися у 1863-му. В архітектурі будівлі домінує монументалізм, реалізований шляхом великого розтягнення споруди (довжина головного фасаду 165 метрів), характерний для творчості Гансена на той період.
Будинок інвалідів складається з імпозантної центральної частини, з кутовими вежами, та симетричних бокових крил, які завершуються павільйонами. Фасад будинку оздоблений мистецькими скульптурами та барельєфами. Для виконання цих робіт були запрошені молодий скульптор Ципріян Ґодебський та скульптор Абель Пер’є. На фасаді будинку, обабіч герба Австрійської імперії, встановлено дві величні скульптури: Воїна у постаті чоловіка, який вихоплює меч із піхов, і Спокою у постаті жінки у лавровому вінку з пальмовою гілкою у лівій руці, а у правій — зі сувоєм паперу. Біля ніг скульптури лежать палітра і пензель, як символи Науки і Мистецтва. Ці фігури, заввишки два метри, виконані майстром зі щільного пісковика.
Над протилежними брамами, ззовні і зсередини подвір’я будинку, встановлено по чотири барельєфи, що символізують постаті жінок — Воїна і Перемогу.
На фасаді будинку розміщено 26 скульптурних елементів та 8 барельєфів, які збереглися донині. Багато скульптурних елементів будинку, зокрема, з внутрішньої її сторони, — втрачені. До їх числа належать статуї чотирьох найславетніших австрійських фельдмаршалів і генералів: архикнязя Орла, графа Радецького, князя Шварценберга і графа Шпіка. Не зберігся також і зал із фресками.
4 жовтня 1863 року відбулось посвячення Будинку інвалідів та каплиці.
Після приєднання Галичини до срср (1939—1941) в будівлі стояв 233 полк НКВД (в/ч 7480). Під час німецько-радянської війни будинок не був пошкоджений, і 10 серпня 1944 року в ньому знову розмістилася в/ч 7480.
Тримаймо стрій українства разом 