23 вересня 2023 року стартував Всеукраїнський тур церквами України «МОЛИТОВНИЙ ПОСТУП УКРАЇНОЮ – «НЕПОРУШНА СТІНА УКРАЇНИ».
Унікальна ікона Богородиці-Оранти найбільш відома завдяки її чудесній мозаїці, яка впродовж понад 1000 років прикрашає центральний храм нашої країни – Софійський собор у Києві. Сама по собі ця мозаїка є неповторною під багатьма оглядами. Постать Богородиці висотою близько шести метрів. Проте, насправді видається дещо меншою, оскільки зображення виконане на увігнутій поверхні над святилищем. Втім, усі пропорції точно розраховані, то ж постать Богородиці виглядає гармонійною і довершеною. З різних точок Богородиця виглядає по-різному: вона то робить крок назустріч тому, хто переступає поріг храм, то неначе сидить на невидимому троні для тих, хто споглядає Її, то стоїть і прямо дивиться в очі.
Будівля, в якій розташовано Львівський державний університет безпеки життєдіяльності була зведена в середині XIX століття за розпорядженням австрійського імператора Франца Йосифа I, на виділені ним кошти та за сприяння його генерал-ад’ютанта графа Ґрюнера.
28 лютого 1851 під час урочистого перебування цісаря Австрійської імперії у Львові, представники міста подали прохання про зведення Будинку військових інвалідів для вояків Галичини, скалічених у боях, аби вони могли отримати гідне життя на власній землі. Імператор задовольнив це прохання і звелів, щоби будову звели за планом відомого архітектора Теофіла Гансена і коштом 700 тис. золотих ринських.
На пропозицію бургомістра Львова Кароля Ґьопфлінґена-Берґендорфа, міська влада для будівництва монументального комплексу разом із каплицею виділила ділянку на фільварку Піліховського, поблизу шляху, що веде до підніжжя Кортумової гори (нині вул. Клепарівська, 35) площею 1251 кв. сажень, ціною 11 406 золотих ринських і 40 крейцерів. Скликана з цього приводу рада столичного міста Львова подарувало для будівництва Будинку інвалідів згадану міську ділянку з дубовим лісом і надала безкоштовно для використання міську цегельню.
Будинок інвалідів запроектував Теофіл ван Гансен в аркадному стилі (Rundbogenstil), з фасадами, зведеними зі звичайної цегли (за кольором поділеній на жовті і червоні смуги). Під керівництвом Едмунда Келера будівельні роботи розпочались у 1855 році і завершилися у 1863-му. В архітектурі будівлі домінує монументалізм, реалізований шляхом великого розтягнення споруди (довжина головного фасаду 165 метрів), характерний для творчості Гансена на той період.
Будинок інвалідів складається з імпозантної центральної частини, з кутовими вежами, та симетричних бокових крил, які завершуються павільйонами. Фасад будинку оздоблений мистецькими скульптурами та барельєфами. Для виконання цих робіт були запрошені молодий скульптор Ципріян Ґодебський та скульптор Абель Пер’є. На фасаді будинку, обабіч герба Австрійської імперії, встановлено дві величні скульптури: Воїна у постаті чоловіка, який вихоплює меч із піхов, і Спокою у постаті жінки у лавровому вінку з пальмовою гілкою у лівій руці, а у правій — зі сувоєм паперу. Біля ніг скульптури лежать палітра і пензель, як символи Науки і Мистецтва. Ці фігури, заввишки два метри, виконані майстром зі щільного пісковика.
Над протилежними брамами, ззовні і зсередини подвір’я будинку, встановлено по чотири барельєфи, що символізують постаті жінок — Воїна і Перемогу.
На фасаді будинку розміщено 26 скульптурних елементів та 8 барельєфів, які збереглися донині. Багато скульптурних елементів будинку, зокрема, з внутрішньої її сторони, — втрачені. До їх числа належать статуї чотирьох найславетніших австрійських фельдмаршалів і генералів: архикнязя Орла, графа Радецького, князя Шварценберга і графа Шпіка. Не зберігся також і зал із фресками.
4 жовтня 1863 року відбулось посвячення Будинку інвалідів та каплиці.
Після приєднання Галичини до срср (1939—1941) в будівлі стояв 233 полк НКВД (в/ч 7480). Під час німецько-радянської війни будинок не був пошкоджений, і 10 серпня 1944 року в ньому знову розмістилася в/ч 7480.
