Церква Воздвиження Чесного Хреста 1738 р. Добрівляни Стрийська ТГ Стрийський район
Є національні пам’ятки, яким особливо личить осінь, вони наче створені для того, щоб милувати око цією золотою порою року. Саме такою є дерев’яна церква Воздвиження Чесного Хреста у Добрівлянах, що поблизу Стрия, яка захована в обіймах давніх ясенів і лип…І саме сьогодні, 14 вересня 2023 за новоюліанським календарем ми святкуємо Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього тому трошки історії про неймовірну церкву, яка нині відзначає свій храмовий празник.Церква Воздвиження Чесного Хреста належить до рідкісного архаїчного типу сакральних безверхих двозрубних споруд, вона була зведена народними умільцями без використання металевих цвяхів.Ця старовинна будівля розташована в центрі села, за більш ніж 100 м і знаходиться не біля центральної дороги,а трохи осторонь. Затиснута сільськими садибами, позаду яких розкинулись потопаючі у зелені і розмаїтті квітів, сади, що оточені чудовими лісами з боку Заплатина і Вівні.Невеликих розмірів дводільна безверха будівля. Складається з вівтаря прямокутної форми і ширшої квадратової нави, яка прилягає з заходу.В північній стіні вівтаря і південній нави є додаткові входи. Церкву оточує опасання на дерев’яних профільованих стовпах.Дзвіниця двоярусна, каркасна, квадратна в плані, під шатровим дахом. Верхній ярус, що нависає, вирішений у вигляді підсябиття».Стіни підопасання складаються з відкритого зрубу, надопасання – шальовані вертикально дошками і лиштвами.Вівтар і наву вкривають стрімкі двосхилі причілкові дахи, покриті гонтом, а посередині гребеня влаштований ліхтар з маківкою. У південно-західному кутку церковного подвір`я знаходиться деревяна одноярусна низька каркасна квадратова дзвіничка, вкрита пірамідальним верхом. Також відновлена у 2012 році.За повідомленням о. Володимира Галанчака під час реставрації церкви з травня по вересень 2012 р., металеве покриття опасання замінили гонтовим, провели організований водовідвід у вигляді деревяних жолобів. Отець Володимир припускає, що на місці церкви раніше міг бути давніший храм. Але щоб це з’ясувати, потрібно провести археологічні розкопки, та грошей на це наразі немає.Старшу частину церкви збудували орієнтовно 1629 року, а через понад століття, 1738 року, її добудували. Таким чином гріб поміщиці опинився вже всередині храму. Місцеві майстри так філігранно виконали роботу, що не одразу й помітиш різницю між двома частинами церкви.За радянських часів церква стояла пусткою, а від знищення її вберегла табличка, що храм є пам’яткою архітектури, а ще місцевий селянин – Микола Павлукович, якого свого часу засудили за участь в УПА. Після повернення із заслання до Добрівлян чоловік почав опікуватися храмом. Потайки було замінено крокви, а згодом навіть знайшли майстрів, які змогли перекрити дірявий дах гонтом. За таку діяльність Миколу Павлуковича, розповідає отець Володимир, щомісяця штрафували на 50 карбованців. Він ретельно сплачував штрафи і наступного дня знову брався до роботи. А 1988 року, ще за союзу, храм таки відкрили для віруючих і тут знову почали правити Служби Божі.Сам храм не мав фундаменту і стояв просто на землі. Тому коли 2013 року селяни взялися за порятунок святині, то довелося залучати спеціальну техніку, за допомогою якої церкву підняли у повітря. Зробили кам’яне мощення, замінили зігнилі балки і повернули будівлю на місце, розповідає священник. Тоді ж металеве покриття замінили гонтовим і встановили ринви з дерев’яних жолобів.Єдине, що у церкві змінили – розширили хори. Бо, як розповідає священник, було стільки охочих співати у хорі (40 хористів – ред.), що всі не поміщалися. Тож довелося збільшити балкон. Нині у цьому потреба відпала, тож отець Володимир вважає, що можна повернути все до первозданного вигляду.У церкві багато ікон із зображенням святого Миколая, а поруч із старими образами і хоругвами, парафіяни зібрали колекцію образів, які висіли у домівках ще за радянських часів.Для пожертв встановили скриньку, якій теж не одна сотня років. А ще є колекція різних експонатів на кшталт ліхтаря, з яким священники ходили ввечері до домівок тих, хто потребував сповіді та причастя.У дворі церкви збереглося спеціальне місце для освячення води. Його і сьогодні використовують за призначенням, вставляючи всередину спеціальну металеву форму.З переказів старожилів відомо також про те, що в цій церкві колись стояло Крісло Богдана Хмельницького (на ньому був відповідний надпис, що свідчив про цю приналежність). В часи війни його було вивезено у Кавсько, а зараз це Крісло зберігається у Розвадові.Запрошую до повноєкранного перегляду панорами церкви тут:Значення культурних пам’яток для України та світової спадщини важко переоцінити. Україна була територією багатьох цивілізацій, що залишили свій слід у вигляді культурних пам’яток і Церква Воздвиження Чесного Хреста є частиною не лише української, а й світової спадщини, яка дихає, пам’ятає і якась особлива благодать відчувається в таких намолених століттями місцях.