ІГОР БІЛОЗІР – БІЛИЙ ПТАХ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ
24 березня минає 68 років (2023 р.) від дня народження видатного українського композитора та народного артиста Ігоря Білозіра. І як, сказав журналіст Михайло Маслій «24 березня різдво Ігоря Білозіра… народження Маестро української пісні — до 45 земних літ додалося вже 23 Небесних…»
Ігор Білозір: «На сумній ноті ніколи не можна зупинятися, куртка на ваті! Навіть коли пісня написана в мінорі, все одно вона повинна звучати мажорно».
Його життя раптово обірвалось у 45 років: композитора у центрі Львова через українську пісню до смерті побили двоє росіян.
Ігор Білозір народився 24 березня 1955 року в районному містечку Радехів на Львівщині. Був четвертою дитиною в сім’ї. Ще під час навчання у місцевій школі, в сьомому класі, Білозір написав першу пісню. Створивши свій перший ансамбль, брав участь не тільки в шкільних заходах, а й грав на весіллях і танцях.
Коли Ігорю було 14 років відбувся його перший професійний запис на Львівському радіо в програмі «Мандрівний меридіан». Це було влітку 1969-го, коли підліток разом з однокласниками приїхав до Львова. Тоді хлопець вирушив на обласне радіо до ведучої Марти Кісаневич, поки його однокласники пішли до цирку та ні про що не здогадувались.
«Так сталося, що вона повірила мені, ще зовсім сопливому пацану, і зробила перший професійний запис моїх пісень, – розповідав Ігор Білозір. – З відомих творів там були «Квіти у росі» і «Любити – не любити».
Хлопець переселяється до Львова, де мешкав неподалік центру, на вулиці Фредра, 4. Тут він прожив до 2000-го року, поки його життя трагічно не обірвалось через кілька місяців після 45 дня народження. Нині у помешканні облаштували музей композитора, а на будинку висить пам’ятна табличка.
Білозір навчався у Львівському музично-педагогічному училищі та Львівській консерваторії, хоч так і не отримав диплом про вищу освіту, хоч крокувати на пари йому доводилось лише дві хвилини від дому. Ігор навчався у того ж викладача, що й творець славнозвісної «Червоної рути» Володимир Івасюк – Лєшека Мазепи, людини справедливої, чесної, музикознавця та педагога родом зі Стрия.Проте хлопці не товаришували. Ігор тільки згадував ті моменти, коли вони з Івасюком сиділи поруч на лекціях у Львівській консерваторії.
У 22 роки юнак знаходить своє кохання. 1977 року Ігор одружився з Оксаною Розумкевич з містечка Смига на Рівненщині. У серпні цього ж року Ігор Білозір очолює самодіяльний ансамбль «Ритми Карпат» Львівського автобусного заводу. Через два роки ансамбль запросили виступати до філармонії. Так «Ритми Карпат» перейменували на «ВІА Ватра».
ВІА Ватра Львівської обласної філармонії (нині — національна філармонія імені Мирослава Скорика) виконує ці композиції й донині.
У «Ватрі» Білозір отримав прізвисько Дуче. Він був справжнім диктатором – справедливим, але дуже вимогливим. Але таким він залишався для влади.
Разом із дружиною Оксаною Ігор прожив 14 років, а офіційно пара розлучилася на День сміху першого квітня 1991 року, ще через три дні 36-річний знайомиться зі своєю долею — майбутньою дружиною Ольгою.
«Увечері до мене зайшли друзі, з ними була Ольга. Я побачив її і подумав: «Які дивні очі». На відбірковому турі обласного фестивалю «Червона рута» вона була провідною, а я – в журі ». Вони одружилися 12 червня 1993 року.
Ще через кілька років 42-річному митцеві присвоюють звання Народного артиста України.
У ніч з 8 на 9 травня 2000 р. Ігор Білозір був жорстоко побитий двома п’яними росіянами. Дмитро Воронов та Юрій Калінін напали на композитора за те, що заважав Ігор буцімто своїми піснями групі відвідувачів в кав’ярні «Цісарська кава» на проспекті Шевченка співати та слухати російський «блатняк». Це відбувалося на очах у десятків людей в центрі Львова, за п’ятсот кроків до рідної домівки.
За його життя медики боролись двадцять днів. 16 травня чоловік пережив півгодинну клінічну смерть, а 28 травня — його серце зупинилося у Клінічній лікарні швидкої допомоги Львова на Миколайчука. Йому було 45 років.
Попрощатися із ним прийшли тисячі людей. На похороні Ігоря Білозіра, за різними підрахунками, були від ста до двохсот тисяч присутніх.
Похований композитор на Личаківському цвинтарі. 2013 року на його могилі з’явився білий ангел: скульптура з мармуру, привезена з Італії, символізує пісню, вічність, чистоту, скорботно тримає лист.
Ігор помер, щоб народитися… І жити вічно… Ми не змогли врятувати його за життя… Ми повинні зробити вічними його пісні, його музику.
А Білозірова щирість, вроджена доброта, скромність, чесність, щедрість натури, позбавленої найменшого натяку на лукавство є прекрасними чеснотами для генерування коду українця, щоб тримати стрій українства у нинішній боротьбі за незалежну Україну.
ТРИМАЙМО СТРІЙ УКРАЇНСТВА! 
