Нещодавно Ходорівщина втратила одну з важливих архітектурних пам’яток місцевого значення — дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці в селі Новосільці. 
.
.
..
Церква в Новосільцях була одним із рідкісних зразків дерев’яної архітектури, що збереглася до наших днів. Побудована у 1777 році, вона була невід’ємною частиною духовного життя місцевої громади та слугувала свідком численних подій історії. За понад 240 років свого існування церква зберегла свою первісну архітектуру, переживши світові війни, гоніння радянської влади та періоди економічної нестабільності. Вона стояла як непохитний свідок віри кількох поколінь. 
.
.
..
На жаль, замість того, щоб активно зайнятися збереженням старого храму, у 1995 році парафіяни почали зводити нову муровану церкву, яку було освячено у 2007 році. Цей крок поставив під сумнів необхідність збереження старої святині і поволі дерев’яна церква стала втрачати свою значимість для місцевих жителів. А в 2015 році буревій зірвав старе покриття, що стало початком її остаточного руйнування 
Активіст Андрій Сенько ще з 2017 року неодноразово привертав увагу до стану церкви. Він наголошував, що храм стоїть без даху і поступово занепадає. В одному зі своїх публічних дописів на Facebook Сенько процитував апостола Павла: «Хто зруйнує храм Божий, того Бог зруйнує», підкреслюючи важливість збереження сакральної будівлі. 
Боровся за збереження церкви громадський активіст та депутат міської ради Ростислав Гапонюк, який вимагав терміново ввести заходи для порятунку святині. Проте, йому вдалося домогтися лише виготовлення документації на пам’ятку, але фактичних реставраційних робіт так і не було розпочато.
У січні цього року голова Стрийської районної державної адміністрації Богдан Янко провів нараду на Ходорівщині, на якій разом з місцевою владою напрацював конкретні кроки із збереження історичної пам’яті та захисту української ідентичності. На зустрічі було багато обіцянок, виступів і красивих слів, а також урочисто презентували новий випуск журналу «Наша Спадщина», присвячений культурним пам’яткам краю. Іронія полягає в тому, що тепер дерев’яна церква з Новосільців залишилася тільки на сторінках цього видання
.
.
..
Головне питання, яке постає в контексті руйнування церкви, — чи варто звинувачувати лише владу у втраті цієї пам’ятки, якщо місцеві жителі, для яких цей храм був частиною їхньої історії, залишилися байдужими до спадщини пращурів?Цілком можливо, що втрата цієї церкви — це результат спільної бездіяльності як громади, так і влади. Місцева релігійна громада, яка мала б бути першою зацікавленою у збереженні святині своїх пращурів, виявила байдужість. А влада, попри можливості та ресурси, не зробила рішучих кроків для вирішення цієї проблеми. Формальні наради і гасла замінили конкретні дії, що призвело до непоправних втрат.
.
.
Цей випадок є яскравим прикладом того, як байдужість і бюрократія можуть призвести до знищення нашої культурної спадщини. Старовинна святиня, яка простояла понад два століття, зникла під тиском часу, природних катаклізмів та людської байдужості. Це має стати уроком для всіх: лише спільні зусилля громади, влади та активістів можуть зберегти нашу історію і культуру від подібних трагедій. 
.
.
Храм, який прославляв Ходорівщину як один з найстаріших пам’яток місцевої архітектури, тепер залишився в історії та спогадах. Його знищення — це не просто втрата дерев’яної будівлі, а зникнення частини духовного і культурного спадку української нації.
Фото від ГО ТІЦ Стрий
