Словом, ідеться про “родзинки”, чи “фішки”, які можуть зацікавити (заінтригувати) як організованих, так і неорганізованих мандрівників. Чудово розуміємо, що наше містечко займає вигідне становище, перебуваючи на роздоріжжі важливих транспортних артерій. Цьому сприяє залізничне сполучення між Львовом, Івано-Франківськом і Чернівцями. А також автотраса, що пролягає від Чопа до Тернополя і далі на схід.
Поряд з нами, до речі, відомі оздоровчі та туристичні центри, якими є Моршин, Трускавець, Східниця, Яремче. Звідтіля численні автобуси з туристами прямують у різні куточки Галичини, Закарпаття, Буковини, Волині тощо. То чому не можуть “зазирнути” і до нас? Питання лиш у тому, що ми можемо запропонувати і, відповідним чином, прорекламувати.
.
То ж перелічім ті об’єкти, пам’ятки, місця відпочинку і т.п., котрі можуть привабити до нас численних прихильників туризму та подорожей.
.
1. СТАВ. Він у нас розкішний, щоправда, вимагає, так би мовити, “підщикатурення фасаду”. Можливо, варто якусь техніку залучити на його ретельнішу очистку; придбати байдарки, каное, катамарани; продумати ширші можливості для рибальства та полювання.
2. БАЗА ВІДПОЧИНКУ “ВОДНА“. Чудове місце, що включає купання та засмагання в літній період часу, рибалку, ласування стравами, в тому числі ходорівської кухні, в ресторані “Колиба Водна”; нагоду заночувати в готельчику тощо (світлини, що ілюструють став і водну станцію, ви бачите, як і ілюстрації до всіх інших “родзинок”, до того ж і деякі старі знимочки).
.
3. РИМО-КАТОЛИЦЬКИЙ КОСТЕЛ УСІХ СВЯТИХ І ЗОШ n2. Перший збудовано в 1460 р. з пізнішими перебудовами та ремонтами. Школа займає приміщення колишньої Альбінівки, де свого часу зупинялися власники міста ще з XVIII-XIX ст. Жевуські та Лянцкоронські. Вони наїздами бували в своїх маєтках, наїжджаючи з Роздолу.
.
4. ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКИЙ ХРАМ СВЯТИХ БЕЗСРІБНИКІВ КОСМИ І ДАМ’ЯНА. Перша письмова згадка датується 1578 р. А ось макет, збудованої вже в 1713 р. дерев’яної церковці, зберігається нині в храмі на видному місці.
.
5. ЗОШ n1. Збудована 1925 р. У її стінах навчалися учні польської “повшехної” (загальної) школи, гімназії ім. Артура Ґротгера, СШ n1.
На фасаді – меморіальна дошка на честь першого директора Дмитра Макогона та його доньки письменниці Ірини Вільде. Ще донедавна тут діяв краєзнавчий музей, експонати якого, сподіваємося, зберігаються в школі.
6. ЗОШ n3. Колишній будинок повітового суду, зведений на початку 1900 рр. У 1918-1919 рр. став епіцентром важливих подій часів ЗУНР і польсько-української війни. У ньому бували Симон Петлюра, Євген Петрушевич, Михайло Омелянович-Павленко, Дмитро Вітовський, Олена Степанів і багато інших відомих постатей того часу. На початку 1919 р. тут розквартировано Начальну Команду Української галицької армії – основну керівну одиницю того часу на наших теренах (знимочку цієї структури ви можете бачити).
.
7. ПАЛАЦ КУЛЬТУРИ. Спершу клуб польського товариства “Сокіл”. Згодом клуб, Будинок культури, Будинок культури “Просвіта”. У кількох кімнатах виставлено роботи народного художника України Зіновія Кецала та заслуженої майстрині народної творчості України Ольги Возниці.
.
8. ЦЕНТР НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ. Спочатку Народний Дім (ініціаторами його будівництва стали члени українського товариства “Сокіл”, великий здвиг яких на площі Народного Дому в 1913 р. можна оглянути на фото), згодом частково “Рідна школа”, відділення банку “Україна”, Народний Дім ім. З. Кецала. Тут, власне, зберігаються полотна відомого українського художника, чиїм ім’ям була названа ця будівля.
.
9. ПРИМІЩЕННЯ ОДНІЄЇ З НЕТРАДИЦІЙНИХ РЕЛІГІЙНИХ ГРОМАД НА ВУЛ. ГЕРОЇВ МАЙДАНУ (КОЛИСЬ ПУШКІНА). Раніше будинок сім’ї лікаря Олександра Білинського, дитяча лікарня, стоматологічна поліклініка. Тут у 1939 р. в Білинських гостював Степан Бандера.
.
10. ПОМЕШКАННЯ НА РОЗІ ВУЛ. ГЕРОЇВ МАЙДАНУ ТА І. МАЗЕПИ. У 1940 роках на прийомі в лікаря Льонгина Мігоцького побував Головнокомандувач УПА Роман Шухевич.
11. ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК І МАГАЗИН “ЛІЛЕЯ” НА РОЗДОРІЖЖІ ВУЛ. ГРУШЕВСЬКОГО, ПРИВОКЗАЛЬНОЇ ТА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. Колись ресторація та готель єврея Тайхмана, де на величні весілля та бали збиралися жиди з усієї Галичини, Закарпаття, Буковини.
.
12. ЗАЛІЗНИЧНИЙ ВОКЗАЛ. Ходорівський двірець був знайомий численним пасажирам, в тому числі, видатним особистостям свого часу, які минали наше містечко на потягу. Часто-густо вони робили тут пересадку.
.
13. ТЕРАПЕВТИЧНИЙ КОРПУС ЛІКАРНІ. Наприкінці ХІХ ст. палац баронів де Во, а згодом князя Любомирського. Частково зберіг свій початковий зовнішній вигляд.
.
14. АДМІНІСТАТИВНИЙ КОРПУС НЕДІЮЧОГО ЦУКРОВОГО КОМБІНАТУ. Продукція цього славного колись підприємства користувалася підвищеним попитом у Польщі, а пізніше в будь-якому куточку совіцького союзу.
.
15. КОЛИШНЯ ЇДАЛЬНЯ ЦУКРОВНІ. У 1916-17 рр. тут була резиденція головнокомандувача південної групи австрійської армії престолонаслідника Карла Габсбурга, який згодом перебував тут уже як австрійський цісар.
.
16. ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКИЙ ХРАМ СВЯТИХ РІВНОАПОСТОЛЬНИХ ВОЛОДИМИРА Й ОЛЬГИ ТА БЛАЖЕННОМУЧЕНИЦІ ТАРСИКІЇ. Його називають церквою ІІІ тисячоліття.
.
17. ЧИСЛЕННІ СКУЛЬПТУРНІ ТА АРХІТЕКТУРНІ ФОРМИ. Монумент Ісуса Христа; каплиця Пречистої Діви Марії на тому місці, де вона стояла в 1930 рр.; фігура Пресвятої Богородиці біля храму св. Косми і Дам’яна; пам’ятники Б. Хмельницькому, Т. Шевченку, І. Франкові; бюст Великому Кобзареві біля клубу цукровиків; фігура хлопчиків з цукровим буряком біля адмінкорпусу колишнього цукрокомбінату.
.
Даруйте, якщо деякі об’єкти “ковзнули” повз увагу. Будьте такі ласкаві, нагадайте про них, і список можна доповнити.
Запитання на “засипку”, шановні:
– ЧИ БУДЕ ЦІКАВО ОГЛЯНУТИ ХОДОРІВ ЯК ТУРИСТАМ, ТАК І НАШИМ ГОСТЯМ?..
